У кожному поколінні нашої
історії народжуються особливі душі, які несуть на собі вагу змін і принципів,
готові вступити у боротьбу за права та свободу. Ця історія розповідає про
жінку, чия доля переплелася з великою історією боротьби за гідність і
справедливість.
Її ім'я – це світлий
символ відваги та відданості ідеалам, які вона несла на своїх плечах.
Дисидентка не боялася висловлювати свої переконання і вступати у конфлікт з
системою, що прагнула замовкнути її голос.
Олеся Ковальчук народилася
17 червня 1943 р. у селі Томахів Гощанського (зараз Рівненського) району. У
вирі національно-визвольної боротьби за незалежність України загинули і були
репресовані чи не всі чоловіки її родини, серед них і її батько. Виросла вона
на родинних спогадах про замучених за волю України та маминих піснях про
повстанців. Олеся Ковальчук рано усвідомила своє покликання служити Україні.
Трагічні реалії тих літ формували характер, світогляд, життєву і громадянську
позицію та сприяли вибору майбутньої професії.
У 1965 р. 22-річну
студентку Луцького педагогічного інституту таврували за участь у
«націоналістичній групі» Мороза-Іващенка, домагалися виключення, позбавили
комсомольського квитка. Кілька місяців її допитували, здійснювали психологічний
тиск, схиляли до співпраці з КДБ. Вона була членом львiвсько-луцької
дисидентської патрiотичної групи, яку очолював Валентин Мороз, брати Горинi та
Дмитро Іващенко. Олеся розповсюджувала полiтичну літературу про дискримiнацiйну
щодо українства національну політику компартiї. Коли iдеологiчне потеплiння на
початку 70-х рр. змiнилося жорстокими репресiями iнакшодумцiв, Олеся Ковальчук,
тодi вже вчителька української мови та літератури, стала об’єктом постiйних
публiчних звинувачень у нацiоналiзмi на всiх можливих конференцiях i зборах.
Вона викладала спочатку у Ворокомлівській школі Камінь-Каширського району,
пізніше – у Жидичинській загальноосвітній школі Ківерцівського (зараз Луцького)
району. Про уроки вчительки Олесі Ковальчук заговорили в областi, на них
прагнули потрапити i молодi, й досвiдченi словесники, а з настанням
незалежностi нашої держави вона стала активним дiячем освiтянського i
громадського життя Волинi.
У Волинському iнститутi
пiслядипломної педагогiчної освіти вона тривалий час вела авторськi курси, була
членом редакційної колегiї журналу «Дивослово», автором багатьох статей i
методичних посiбникiв.
У 2008 р. в Луцьку вийшла
поетична збiрка «Барвiнок у снiгу». Назва розкриває патріотичну сутність єства
поетеси. Барвінок не в’яне, а зеленіє під снігом, чекає весни. Так і Україна
довго була під чужинським снігом, що й до сьогодні не може вибратись на волю
з-під того імперського тиску. У віршах, що склали збірку «Барвінок у снігу», як
і в самій її назві, виразно прочитується життєва позиція авторки. До книги
увійшли поезії, написані в різні роки з голосу серця, залюбленого у красу,
історію і славу України, зболеного її недолею і водночас сповненого віри в
незнищенність національного духу ти пам’яті.
Олеся Григорівна –
почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, кавалер
ордена княгині Ольги, за літературні доробки удостоєна лауреата премії ім.
Агатангела Кримського, за утвердження престижності української мови відзначена
премією ім. Бориса Грінченка, є лауреатом премії ім. Полікарпа Шафети в галузі
публіцистики.
Література
Горик Н. Право бути
вчителем : [про філолога Олесю Ковальчук] / Н. Горик
// Укр. мова й літ. в серед шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. –
2000. – № 2. – С. 103–105.
Ковальчук О. Застав
немудрого молитися, то він і лоба поб’є... / О. Ковальчук
// Волинь-нова. – 2014. – № 30. – С. 10.
Ковальчук О. На знайомство
із суперслідчим теж «пощастило»... : [спогади про репресії проти укр.
інтелігенції] / О. Ковальчук // Слово Просвіти. –
2016. – № 27. – С. 7.
Лис В. Правдиве слово Лесі
Ковальчук / В. Лис // Волинь. – 2008. –
№ 69. – С. 9.
Михальчук О. «Доля вибрала
вас моїм ангелом-охоронцем» / О. Михальчук
// Волинь-нова. – 2016. – № 32. – С. 14.
Трофимчук Т. «Я вибрала
долю собі сама» / Т. Трофимчук // Волинь-нова. –
2012. – № 66. – С. 9.
Немає коментарів:
Дописати коментар