ЗАТИШОК, ЩИРІСТЬ ТА ЕМОЦІЇ

 

ЗАТИШОК, ЩИРІСТЬ ТА ЕМОЦІЇ

 

4 серпня простір нашої бібліотеки наповнився особливою атмосферою щирості та підтримки.

Ми провели інтерактивну гру «На емоціях» для людей, які вимушено залишили свої домівки та знайшли прихисток у нашій громаді.

Формат гри дав можливість кожному учаснику прислухатися до себе. Усі присутні мали змогу обрати картку з тією емоцією, яку вони відчували саме тут і зараз, та за бажанням поділитися своїми думками й переживаннями з іншими.

Це була не просто гра — це була глибока розмова про важливе:

• 🕊 Про підтримку — коли відчуваєш, що ти не один зі своїми переживаннями.
• 🌿 Про розуміння — коли можна відверто сказати про свій біль, тривогу чи, навпаки, маленьку радість.
• ✨ Про відновлення — коли проговорювання емоцій допомагає віднайти внутрішній ресурс та спокій.

Дякуємо кожному учаснику за сміливість бути відвертими, за теплі слова та створити спільно простір довіри.

Бібліотека — це не лише про книги, це про людей та щирі зустрічі. До нових затишних зустрічей! 📚☕

📚 АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ: ГЕНІЙ, ЯКИЙ НАРОДИВСЯ НА ВОЛИНІ

 

АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ: ГЕНІЙ, ЯКИЙ НАРОДИВСЯ НА ВОЛИНІ

Чи справді можна знати понад 60 мов? Хто став одним із засновників Української академії наук? І чому життя видатного вченого завершилося трагічно? У новому відеоролику ми розповідаємо про нашого видатного земляка — Агатангела Кримського, життя і творчість якого назавжди вписані в історію України. Для створення атмосфери епохи у відео використано згенеровані за допомогою штучного інтелекту ілюстрації, створені на основі історичних фотографій, портретів і документальних матеріалів. Це художня реконструкція, покликана допомогти сучасному глядачеві краще відчути дух часу та наблизити постать ученого. Запрошуємо до краєзнавчого відділу Волинської обласної бібліотеки для юнацтва, де ви зможете ознайомитися з книгами Агатангела Кримського, матеріалами про його життя та діяльність, а також відкрити для себе нові сторінки історії Волині.

МОДЕСТ ЛЕВИЦЬКИЙ

МОДЕСТ ЛЕВИЦЬКИЙ

 

ВІД ВОЛИНСЬКИХ ЯБЛУНЬ ДО МЕЛЬБУРНА

 

ВІД ВОЛИНСЬКИХ ЯБЛУНЬ ДО МЕЛЬБУРНА

 

Чи чули ви про людей, які, опинившись за тисячі кілометрів від рідного дому, стають справжніми «культурними амбасадорами» своєї Батьківщини? Саме таким був Степан Радіон — волинський письменник, журналіст, бібліограф та активний діяч української діаспори в Австралії.

Сьогодні розгортаємо сторінки його непростого, але надзвичайно плідного життя.

Степан Радіон народився 1912 року на Волині (у селі Сирно, нині — Василівка Луцького району). Юність його минула в атмосфері любові до рідного краю, проте події Другої світової війни змусили його залишити Батьківщину.

Пройшовши через табори для переміщених осіб у Німеччині, у 1949 році він вирушив на далекий зелений континент — до Австралії. Для багатьох імміграція ставала паузою в творчості, але для Радіона вона перетворилася на новий поштовх.

Творчий доробок:

Степан Радіон працював у багатьох жанрах — від художньої прози до бібліографічних досліджень. Його спадщина охоплює:

1. Проза та гумор: дзеркало діаспорного життя

У своїх художніх творах письменник тонко поєднував тугу за Батьківщиною, побутові реалії іммігрантів та самобутній український гумор.

·         «Вітамін "Ч"» (1981): Збірка гуморесок та сатиричних оповідань, де «вітамін Ч» символізує честь, чуйність і чудовий настрій, без яких важко вижити на чужині.

·         «Новий відпочинок» та «Охрімові дива»: Повісті та оповідання, де автор змальовує портрети українців, які намагаються зберегти звичаї та мову в англомовному середовищі.

·         «Збірка нарисів і спогадів»: Документально-художні твори, просякнуті теплою ностальгією за волинським дитинством, рідними пейзажами та сільським побутом.

2. Дитяча література та виховання молоді

Аби діти українських емігрантів не забували рідну мову, Радіон писав зрозумілі й повчальні оповідання:

·         «Оповідання для дітей»: Збірки, покликані привити малечі любов до України, її історії та традицій через прості й зворушливі сюжети.

3. Бібліографія та хроніка: подвиг дослідника

Найбільшим науковим внеском Степана Радіона вважається його масштабна робота з фіксації всього, що видавалося українцями в Австралії.

·         Серія «Альманах українського часопису в Австралії» та бібліографічні покажчики: Він вручну збирав, систематизував і описував сотні книг, газетних статей, памфлетів та листівок.

·         Завдяки його праці історики сьогодні мають систематизований літопис українського культурного життя на зеленому континенті за кілька десятиліть.

«Слово — це єдина зброя, яка зберігає народ, коли у нього відібрали землю». — з думок еміграційної літератури.

Чому його спадщина важлива для нас сьогодні?

1.      Документ епохи: Його твори — це живий архів того, як українці зберігали свою ідентичність у XX столітті за умов радянської окупації Батьківщини.

2.      Мовний заповідник: Проза Радіона зберегла багату волинську лексику, діалектизми та мовний колорит передвоєнного часу.

3.      Приклад відданості: Без державних грантів чи великих видавництв, власним коштом і зусиллями він видав десятки праць, щоб українське слово лунало у світі.

📚 Запрошуємо до бібліотеки!

У Волинській обласній бібліотеці для юнацтва ви можете ознайомитися з працями про літературу української діаспори та відкрити для себе забуті сторінки волинського краєзнавства.

Чекаємо на вас у краєзнавчому відділі!

 

https://www.youtube.com/watch?v=bOhJuF70Blg

 

ГОЛОС ВОЛИНІ ТА БОЛІСНА ПАМ'ЯТЬ ХОЛМЩИНИ

 

ГОЛОС ВОЛИНІ ТА БОЛІСНА ПАМ'ЯТЬ ХОЛМЩИНИ

 

Коли ми говоримо про сучасну волинську літературу, неможливо оминути постать, яка стала її справжнім монолітом.

Йосип Струцюк — письменник-шістдесятник, перший лауреат престижної премії імені Агатангела Кримського, заслужений діяч мистецтв України та почесний громадянин Луцька. Його творчий спадок налічує понад 60 книг: від тонкої ліричної поезії до глибоких історичних романів та дитячих казок.

Але за кожним рядком цього автора стоїть непроста доля, яка загартувала його характер і назавжди визначила головні теми його творчості.

 

Від депортації до волинських краєвидів

Йосип Струцюк народився 17 липня 1934 року в українському селі Стрільці на Холмщині (зараз це територія Польщі). У 1944 році його родину спіткала трагедія депортації — їх вивезли на Запоріжжя. Рятуючись від повоєнного голоду, у 1946 році родина перебралася на Волинь, яка й стала для майбутнього письменника другою батьківщиною, натхненням та прихистком.

Струцюк пройшов важкий шлях: працював у тракторній бригаді, навчався у вечірній школі робітників, а згодом закінчив Луцький педінститут. Він працював у музеї Лесі Українки в Колодяжному, був журналістом та навіть кінорежисером (його аматорська кіностудія «Джерела» свого часу здобула золото на міжнародному фестивалі).

 

Про що пише Йосип Струцюк?

Його творчість неймовірно багатогранна. Якщо ви тільки знайомитеся з автором, ось кілька напрямів, на які варто звернути увагу:

1. Історична проза та драма

Струцюк не боїться складних тем. Його романи та повісті — це спроба осмислити українську історію без прикрас. Він пише про козацтво, визвольні змагання та трагедію Холмщини.

·         Рекомендовані книги: «Бог задумав інакше», «Операція Burza, або Ми їх спільно винищимо», «Отаман Болбочан та інші».

2. Поезія та пісенна лірика

Його вірші надзвичайно мелодійні. Багато з них стали піснями, покладеними на музику відомими українськими композиторами (Олександром Білашем, Анатолієм Пашкевичем та іншими). Поетичне слово Струцюка — щире, образне й сповнене любові до рідної землі.

3. Твори для дітей

Письменник залишив неймовірні, добрі та повчальні казки й вірші для найменших читачів (наприклад, збірки «Місячний зайчик» та «Зозулині черевички»), які вчать любити природу й поважати ближніх.

"Письменник — це не просто той, хто складає слова у речення. Це той, хто крізь біль власного народу пропускає кожну літеру."

Йосип Струцюк також є одним із засновників громадсько-культурного товариства «Холмщина» у Луцьку та багато років очолював волинську «Просвіту». Його життя — це приклад того, як мистецтво стає зброєю у боротьбі за національну ідентичність.

ОЛЕНА ПЧІЛКА - ПЕРША ТОПОВА ІНФЛЮЄНСЕРКА УКРАЇНИ

 

ОЛЕНА ПЧІЛКА  - ПЕРША ТОПОВА ІНФЛЮЄНСЕРКА УКРАЇНИ

 

Називати Олену Пчілку «інфлюєнсеркою» — це не просто спроба осучаснити її постать для молоді.

Тоді не було Instagram чи TikTok, але були інші інструменти впливу, і Олена Пчілка володіла ними досконало. Ось як саме це працювало на практиці:

1. Вона запускала модні тренди (Trendsetter)

Сьогодні інфлюєнсери роблять «лубуки» та колаборації з брендами. Олена Пчілка зробила те саме з українським традиційним одягом.

·         Як було до неї: Вишиванка вважалася виключно селянським одягом. Міська еліта та інтелігенція носили європейські сукні або російські костюми.

·         Що зробила вона: Почала сама вдягати вишукані українські строї на публічні заходи та одягала так своїх дітей. Вона стилізувала народний одяг так, що він виглядав дорого, елітно й прогресивно. Вона буквально змусила київську інтелігенцію купувати й носити вишиванки, зробивши їх маркером «крутості» та патріотизму.

2. Вона створила власну медіаплатформу

Сучасні блогери прагнуть створити свій незалежний канал, медіа чи бренд. Олена Пчілка зробила це в часи жорсткої цензури.

·         Вона заснувала й видавала журнал «Рідний край» та додаток для дітей «Молода Україна». Це були її «блоги».

·         Через ці видання вона формувала порядок денний: розповідала, які книжки читати, які ідеї обговорювати, як виховувати дітей. Вона збирала навколо себе авторів і створювала перше «ком'юніті» прогресивної української молоді.

3. Вона була лідеркою думок (Key Opinion Leader)

До її порад прислухалися, її критики боялися, а її авторитет був беззаперечним.

·         Пчілка активно займалася літературною критикою. Якщо вона хвалила молодого автора — це був квиток у професійне життя (своєрідний «репост» від топ-блогера).

·         Вона мала колосальний соціальний капітал. Її дім був осередком, куди прагнули потрапити всі тогочасні культурні діячі.

4. Вона монетизувала та популяризувала креативні індустрії

Інфлюєнсери часто випускають свій мерч або заробляють на консалтингу. Олена Пчілка системно підтримувала українських майстрів.

·         Вона організовувала експедиції, збирала зразки народної вишивки, систематизувала їх і видала за власні кошти грандіозну збірку «Українські узори». Ця книга витримала кілька перевидань, її розкуповували по всій Україні та навіть за кордоном. Це був успішний етно-проєкт, який дав поштовх розвитку локальних брендів того часу.

5. Вона займалася «активізмом»

Сьогодні блогери виходять на мітинги чи запускають соціальні флешмоби. Олена Пчілка робила це в умовах реальної небезпеки й переслідувань з боку імперської влади.

·         Її виступи українською мовою, коли це було заборонено, фінансування українських справ, публічні протести — це були потужні соціальні акції, які надихали тисячі людей не боятися своєї ідентичності.

Олена Пчілка не просто писала вірші. Вона створювала стиль життя. Вона показувала, що бути українцем — це стильно, сучасно, престижно та інтелектуально. Саме це і роблять топові інфлюєнсери: змінюють мислення людей та задають вектори розвитку для всього суспільства.

Олена Пчілка та Волинь

Зв'язок Олени Пчілки (справжнє ім'я — Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова) із Волинню — це не просто біографічний факт, а ціла епоха для культури цього краю. Саме тут, на Волині, вона сформувалася як видатна письменниця, етнографка, видавчиня та громадська діячка, а також виховала свою геніальну доньку — Лесю Українку.

Ось головні віхи та сенси, які пов'язують Олену Пчілку з Волинським краєм:

1. Звягель (Новоград-Волинський) — волинський старт

Хоча народилася Ольга Драгоманова на Полтавщині (в Гадячі), її доросле, свідоме сімейне життя розпочалося на Волині. У 1868 році вона вийшла заміж за Петра Косача, якого призначили головою з'їзду мирових посередників у Звягель (тодішня Волинська губернія).

·         Тут родина прожила 11 років.

·         Саме тут народилися троє їхніх старших дітей: Михайло, Лариса (Леся Українка) та Ольга.

·         Саме у Звягелі народився її знаменитий псевдонім — Олена Пчілка, яким її «охрестив» чоловік за неймовірну, майже бджолину працьовитість у збиранні місцевого фольклору.

2. Луцьк — громадське та культурне життя

У 1879 році Петра Косача переводять по службі до Луцька. Родина Косачів одразу стала центром місцевої української інтелігенції.

·         Де жили: Родина мешкала у кількох будинках у Луцьку, зокрема в історичній частині міста (неподалік Замку Любарта) та в передмісті.

·         Громадська діяльність: Олена Пчілка брала активну участь у житті Луцького хрестовоздвиженського братства, дбала про українську освіту, влаштовувала літературні читання та Шевченківські вечори для молоді. Таке відверте українство часто викликало невдоволення тогочасної російської влади міста.

3. Колодяжне — родинне гніздо і творчий всесвіт

У 1882 році Косачі остаточно переїжджають до свого маєтку в селі Колодяжне (неподалік Ковеля). Це місце стало справжньою культурною меккою.

·         Етнографічний подвиг: Олена Пчілка роками ходила волинськими селами, спілкувалася з селянами, записувала пісні, казки, обряди та, найголовніше — унікальні узори волинської вишивки.

·         «Український народний орнамент»: У 1876 році вона видала грандіозну наукову працю з кольоровими замальовками волинських узорів. Вона першою заявила, що волинська вишивка (знаменитий геометричний зазимок, хрестики, сокальські мотиви) — це високе мистецтво з глибоким корінням, а не просто селянський побут.

·         Виховання дітей: У Колодяжному Олена Пчілка створила унікальну домашню школу. Вона принципово не віддавала дітей до тогочасних російських гімназій, самостійно навчаючи їх української та світової літератури, історії та мов. Леся Українка як феномен сформувалася саме під цим волинським впливом матері.

Важливий факт: Олена Пчілка першою ввела в українську мову слово «мистецтво», а також слова «переможець» та «променистий». Усі вони народилися і закріпилися в її творчості саме під час волинського періоду життя.

Волинь була для Олени Пчілки головним джерелом натхнення. Край лісів, озер та живих прадавніх традицій назавжди залишився в її поезії, оповіданнях («Волинські спогади») та етнографічних працях. Своєю чергою, Волинь сьогодні береже пам'ять про неї в музеях Колодяжного, Луцька та у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва.

 

 

КРОК ДО ВІДНОВЛЕННЯ

                           КРОК ДО ВІДНОВЛЕННЯ

 

20 червня у юнацькій бібліотеці знайомилися родини наших Героїв під час проєкту «Віднова від МДС» #171 #172, очільник Руслан Теліпський, перед подорожжю за кордон.

Поїздка в іншу країну — це завжди хвилювання, тому так важливо було зустрітися ще до виїзду: розтопити кригу, познайомитися і відчути, що поруч — свої.

Найважче — зробити перший крок. Та коли люди діляться спільними надіями та переживаннями, розмова починає литися сама собою. Ми говорили про очікування від подорожі, ділилися думками та просто підтримували одне одного.

Настільні та інтерактивні ігри стали справжнім містком для зближення. Гра допомагає відпустити контроль, повернути відчуття легкості та щиро посміятися. Дорослі на мить забули про щоденні турботи, а діти миттєво знайшли собі друзів для майбутньої мандрівки.

Коли зустріч добігала кінця, у залі вже не було «незнайомців». Була одна велика команда, готова підтримувати один одного в дорозі. Нам неймовірно приємно, що саме бібліотека стала точкою відліку для цієї важливої мандрівки, де народилися перші теплі посмішки та міцна дружба.

 

Бажаємо нашим родинам легкої дороги, яскравих вражень та відновлення, на яке вони так заслуговують! Обіймаємо кожну родину і чекаємо на повернення з новими історіями.

Нові горизонти та сила гри: як ми допомагаємо родинам військових знаходити крапки опори.