І знаєте, хто то? ;-)
А то – український
художник, педагог, культурний діяч. Майже одноліток Лариси Косач. Цьогоріч –
150 років від дня його народження.
Знайомтесь:
Андроник Григорович
Лазарчук (1870-1934) – поза всяким сумнівом,
належить до числа найбільш знакових для Волині митців. Будучи уродженцем села
Уховецьк (нині Ковельський район), він крізь усе своє життя проніс у серці
пейзажі рідних місць, образи краян, картини їхнього побуту. Де б йому не випало
бути, роботи художника дихали волинським колоритом.
Коротенько: народився Андроник
Григорович у с. Уховецьк (нині Ковельський район) на Волині. Навчався у
Петербурзькій Академії мистецтв 1889-1897 рр., на педагогічних курсах при
Академії мистецтв та у майстерні професора Маковського у 1899-1900 рр. Упродовж
всього життя викладав малювання і креслення в навчальних закладах у Почаєві,
Ковелі, с. Великі Дедеркали (Тернопільщина), Кременці, Конотопі та Борзні.
Співпрацював з Оленою Пілкою в журналі “Україна молода”. З 1915 р. постійно
проживав у Борзні на Чернігівщині, де у 1919 р. очолив художні курси, а у 1922
р. став ініціатором заснування Бортнянського краєзнавчого музею, яким завідував
у 1922-1925 рр. Майстер побутових картин, пейзажів та портретів. Розписував церкви
Почаївської лаври. Розвивав кращі традиції українського реалістичного
мистецтва.
“В
образну структуру волинських пейзажів він вводить конкретні мотиви: малює
польові дороги, стежки, копиці сіна, курні хати... Поліський краєвид ще
називається “стелиця”, бо має яскраву горизонтальну структуру. Пробував свої
сили Лазарчук і в портреті, і як ілюстратор часописів “Молода Україна” і“
Рідний край”, редактором яких була Олена Пчілка”, -
розповідає провідна наукова співробітниця Художнього музею в м. Луцьку Тамара
Левицька.
А Тамара Левицька
досліджує творчість Андроника Лазарчука вже більше 30-ти років. Каже, що лише
той, хто поверхово знає художника, може ставити під сумнів велич його таланту.
“Він
закінчив Санкт-Петербурзьку академію мистецтв і здобув найвищу професійну
кваліфікацію. Тому, мені б хотілося на цьому наголосити, аби ні в кого вже не
виникало бажання назвати Лазарчука “сільським художником”, який не мав власного
стилю”, – далі продовжує Тамара Левицька.
Андроник Григорович,
показуючи життя таким, яким воно є, був провидцем. Його картини і сьогодні
хвилюють наші серця, змушують думати про долю рідного краю і людини в ньому.
Як громадянин – Андроник
Лазарчук був митцем глибоко національним. Закоханим у свій край та його людей.
А сина Іполита по праву
вважають основоположником мультиплікації в Україні!
А. Г. Лазарчук жив у
гармонії з природою і людьми. Його заповіт – "Працювати так, щоб життя
було красивим" – є актуальним і для нас, сьогоднішніх.
Якщо вас зацікавила
інформація, і ви б хотіли більше і глибше дізнатися про митця, запрошуємо вас
до нашої бібліотеки, а також перейти за посиланням, щоб ознайомитися з
творчістю художника.
Немає коментарів:
Дописати коментар