27
грудня 1905 р. у м. Луцьк народився Лукаш Нєвісєвич – український
художник, який зображав красу Африки. В джерелах немає інформації про нього,
проте в Європі його ім'я досить відоме.
Пропонуємо
до вашої уваги інформаційний ролик про українського художника.
4 грудня 1922 р. народилась польська актриса українського походження Ольга Бєльська. Вона успішно виступала на театральній сцені, була щасливою і радісною жінкою, реалізованою як у професійному, так і в особистому житті. Успішний творчий шлях акторки зробив її справжньою знаменитістю у польському кінематографі.
Пропонуємо до уваги
інформаційний ролик про Ольгу Бєльську.
Роми – найбільша етнічна меншина в Європі. У 1971 р. в рамках першого Всесвітнього ромського конгресу було офіційно започатковано громадський рух, де було затверджено національний прапор і гімн. Цей день важливий для збереження і розвитку єдності громади, їхньої культури, мови, національної ідентичності, які переплітаються у європейському суспільстві. Сьогодні запалюють мільйони свічок як символ єдності ромів, а на воду спускають тисячі яскравих вінків, які символізують нелегку долю народу. Перша згадка про ромське населення датується початком XVI століття. У різні часи роми зазнавали репресій і переслідування. Сотні тисяч, судячи з історичних хронік і документів, були вбиті в роки Голокосту.
Серед видатних ромів є
вчені, поети, композитори, музиканти, співаки, танцюристи, актори, режисери,
боксери, футболісти, історики, політики, священики, місіонери, художники і
скульптори.
Всесвітньовідомі письменники – роми:
- Сея Стойка (Ceija Stojka) (1933 – 2013), авторка
літературних творів про Голокост «Ми живемо на самоті. Спогади про ромів»
(1988), «Мандрівники цього світу» (1992);
-
Вейло Балтазар – перший ром у Фінляндії, який опублікував книгу про свій
народ, поет, новеліст та загалом творча людина, заснував театральну ромську
групу «Drom» (Дорога), написав безліч новел, остання з яких «В любові та у
війні» написана у 2008 році;
-
Патрік Херн (Якумо Коізумі)(Patric Hearn,Yakumo Koizumi) (1850 – 1904),
поет, журналіст, перекладач і викладач іноземної мови, народився в сім’ї ромів,
які жили в Британії, став відомим під своїм японським псевдонімом Якумо
Коізумі, автор декількох книг про Японію і її культуру, був викладачем
англійської літератури в Імператорському Університеті Токіо і в університеті
Васеда, з-під його пера вийшла робота «Квайдан: Історії та дослідження дивних
речей»;
-
Алі Краснічі (Ali Krasnići) (1952), одним з небагатьох авторів, який пише
прозу на ромській мові, один з найпопулярніших і нагороджених письменників в
колишній Югославії, опублікував понад сорок книг і безлічі інших літературних
творів у різних жанрах: проза, поезія, драма, а також книг для дітей, автор
ромського словника, який включає терміни, не запозичені з інших мов, перекладач
з сербської і ромської;
-
Матео Максимов (Matéo Maximoff) (1907 – 1999), пережив Геноцид під час
Другої світової війни, став видатним письменником, який писав на ромській і
французькій мовах, став пастором, переклав Новий Завіт на один із діалектів ромської
мови (діалект калдерарів);
- Катарина Тайкон (Katarina Taikon) (1932-1995) стала
відомою письменницею не лише в Швеції, дебютувала у 1969 році працею «Ромка»,
відомий її літературний дитячий твір «Катитци» («Katitzi») – історія ромської
дівчинки;
-
Броніслава Вайс «Папуша» (1908-1987) – одна із найвідоміших ромських
поетес, з 1962 року – членкиня Спілки польських письменників, авторка збірки
віршів «Пісні Папуши» (1956), що 25 разів видавався в Польщі (там же, в місті
Гожув-Великопольський, їй поставлений пам’ятник, її біографія лягла в основу
сюжету вистави «Ромська муза», поставленого театром «Романс», ім’ям Папуші
названа одна з премій ромськомовної літератури).
У Волинській області
представники національних спільнот становлять 3,1% від загальної кількості
населення або 3,2 тисячі осіб, з яких значну частину становлять роми. Найбільша
кількість ромського населення на Волині мешкає на території Луцького та
Ковельського районів області.
Культурні надбання
ромського народу вже давно стали невід’ємною складовою української культури, а
їхня громадянська позиція займає гідне місце у процесі становлення і розвитку
нашої держави та суспільства.
Михайло
Чайковський ─ український політичний та військовий діяч, письменник,
представник «української школи» в польськомовній літературі XIX століття. Народжений польським шляхтичем на Волині,
він мав козацьке походження ─ у роду трималась легенда про козака Чайку, який
начебто загинув під час оборони Січі.
Він є однією з найяскравіших й
найзагадковіших постатей серед українців в історії Османської імперії. Його
багатогранна особистість та нетиповий життєвий шлях вартий уваги українців.
Пропонуємо до вашої уваги інформаційний ролик про Михайла Чайковського.
#Краєзнавчий_відділ
Міхал Вашинський – видатний кінорежисер та продюсер голлівудських фільмів. Народився в Ковелі. Йому завдячують своєю появою на екрані кінозірки Софі Лорен та Олдрі Хепберн.
Пропонуємо до вашої уваги інформаційний ролик про кінорежисера.
Альма Кар - відома польська кіноактриса, співачка та танцівниця родом з Волині, яка зробила великий внесок у кіномистецтво міжвоєнного періоду. Її біографія овіяна легендами та містить "білі плями", які необхідно дослідити в майбутньому.
Пропонуємо до вашої уваги інформаційний ролик про головні віхи її життя.
Цього року
виповнюється 595-та річниця З’їзду європейських монархів до Луцька.
1429 р. відзначився
подією, яка стала знаковою для міста і важливою для всієї української історії,
що вже тоді була і європейською. У величному замку Великого князя литовського
Любарта 9 – 29 січня 1429 року відбулася найбільша в середньовічній історії
України та всієї Східної Європи міжнародна конференція європейських монархів,
котру організував князь Литви Вітаутас Великий та імператор Священної Римської
імперії Сигізмунд Люксембурзький. З`їзд засвідчив, що місто і регіон займали
чільне місце у геополітиці європейського рівня. Зокрема, місто Луцьк на
невеликий час стало важливим політичним центром, у якому мали розв’язуватися не лише претензії
князівської влади, а й питання турецької загрози, поширення впливу Ватикану
тощо. Саме в Луцьку у 1429 році зароджувалася європейська дипломатія, а місто
отримало міжнародне визнання з важливих центрів Європи.
Загальна
кількість гостей Луцького з'їзду, котрі представляли 15 держав, сягала 15 тис.
осіб, що перевищувало все тогочасне населення міста у 3 рази. Для них
приготували двори та будинки не тільки в Луцьку, а й на його околицях. Щоденно
гості споживали по 700 бочок питного меду, вина й мальвазії, 700 волів, 1400
баранів, сотні лосів, зубрів, диких кабанів.
На запрошення
великого князя Вітовта першим до Луцька прибув польський король Владислав ІІ
Ягайло із дружиною Барбарою. Наприкінці січня лучани приймали Імператора
Священної Римської Імперії Сигізмунда I Люксембурга зі свитою. Також на з’їзді
були присутні Король данський і шведський Ерік VII, великий князь московський
Василь II Темний, представники Папи Римського Мартина V, Візантійської імперії,
литовських та руських князів.
Приводом для
такого зібрання стало створення окремого литовсько-руського королівства, яке
планував очолити Вітовт. Його урочиста коронація повинна була відбутися у
Луцьку, що мав стати південною столицею Литви. Проте, Вітовту не вдалося
втілити у життя цей грандіозний план. Запротестували поляки, коронацію
запланували на осінь 1430 року у місті Вільно (тепер Вільнюс). Корону, яку
вислали Вітовту Папа Римський та імператор, викрали, а у жовтні 1430 року князь
Вітовт несподівано помер, так і не ставши королем. Як вважають історики,
коронування Вітовта докорінно змінило б політичну карту Європи і обезсилило б
московське князівство, яке тоді вже набирало потуги, хоч і було під владою
Золотої Орди.
Дипломатична
зустріч європейських монархів у Луцьку, як вважають деякі історики, запустила
паростки Європейського Союзу, який тепер об’єднує 27 держав. До речі,
представники третини з них були учасниками луцького з’їзду у 1429 році.
До уваги читачів у відділі краєзнавства розгорнута книжкова виставка «З‘їзд монархів чи коронація Вітовта?».
