Архівіст та науковець родом з Волині

135 років від дня народження українського історика-архівіста та літературознавця Володимира Міяковського

(1988-1972)

 

Володимир Варламович народився у місті Ковелі на Волині 18 липня (6 липня за юліанським календарем) 1888 р. в дворянській родині. Його батько був мировим посередником Ковельського повіту, почесним мировим суддею. Мати, Ольга Леонтіївна, доводилась рідною тіткою композитору Борису Лятошинському.

В 1896 р. після смерті батька Міяковські переїхали до Житомира. Приязні стосунки зав’язалися у ниx з родиною Косачів. Володимир у Житомирі пішов до гімназії. Пізніше пройшов навчання до гімназії в Києві, де викладав історію його дядько Михайло Лятошинський. У 1906 р. Міяковський закінчив гімназію зі срібною медаллю й того ж року поступив на юридичний факультет Київського університету святого Володимира, проте через рік перевівся до столичного Петербурзького університету. Незабаром він познайомився з батьком української історичної науки Михайлом Сергійовичем Грушевським. Під його керівництвом Міяковський копіював польські документи ХVІІ ст. в архіві імператорської публічної бібліотеки. Праці молодого історика-літературознавця почали друкуватися у наукових виданнях, зокрема у відомому журналі «Голос минувшого».

У січні 1911 р. за участь у студентській демонстрації, присвяченій пам’яті видатного письменника Льва Толстого, Міяковський був заарештований і виключений з університету. Тільки майже через рік за підтримки викладачів, які знали його як сумлінного студента та перспективного науковця, Міяковському вдалося відновитися на навчанні й закінчити університет.

В 1915 р. Володимир Варламович одружився з Інною Леонтіївною Голошвіловою, яка була на півроку старшою від нього.

Міяковського завжди відзначали як дуже здібного історика та сумлінного науковця. На час революційних подій Володимир Варламович працював у Російському державному видавничому цензурному архіві, керував описами архівних матеріалів. Саме тут він мав змогу ознайомитися з засекреченими архівними документами з минулого України, переглянути звіти жандармського управління, карні справи політичних злочинців, дослідження української історії, заборонені царською цензурою до друку. Робота в російському центральному архіві дозволила йому ретельно вивчити документи з історії декабристського руху, революційних гуртків Кирило-Мефодіївського товариства, які раніше були майже недоступні для істориків.

Після створення Центральної Ради на чолі з Михайлом Сергійовичем Грушевським він повертається в Україну та намагається займатися науковою діяльністю. Він підтримує наукові зв’язки з Михайлом Грушевським, Сергієм Єфремовим, Дмитром Дорошенком, Олександром Грушевським та іншими істориками-політиками. Виходять його наукові праці «А.Н. Радищев» (1918), «З історії української книжки. Видавничі пляни Кирило-Мефодіїівського товариства» (1920).

Саме цей період виявився дуже плідним у науковій роботі. Особливо сприятливі умови склалися в короткий період українізації в другій половині 1920-х років, а також покращення соціально-економічної ситуації в країні внаслідок НЕПу.

У 1921 р. на пропозицію Міяковського при Всукраїнській академії наук було утворено Комісію для дослідів над історією громадсько-політичних течій в Україні, головою якої обрано Єфремова. Активно долучився Міяковський до створення Центральної народної бібліотеки України у Києві.

Після повернення до України Михайла Грушевського Міяковський став одним з активних дописувачів редагованих ним часописів «Україна» та «За сто літ», друкуючи переважно матеріал про кирило-мефодіївців. У своїх статтях Міяковський відзначав величезний ідейний вплив декабристів на ідеологію членів Кирило-Мефодіївського товариства. В 1926 р., коли широко відзначалося сторіччя виступу декабристів, Міяковський разом з Єфремовим проредагував два томи збірника «Декабристи на Україні», що вийшов у столичному Харкові.

Влітку 1929 р. Міяковський був заарештований разом з іншими колегами-істориками за справою «Спілки визволення України». З 9 березня по 19 квітня 1930 р. у Харкові відбувався процес за справою «СВУ». Володимира Варламовича засудили до 5 років. Своє покарання він відбував у таборах Карелії. Коли Міяковський повернувся на Україну, то шлях до науки йому був закритий.

Під час німецько-радянської війни Володимир Варламович Міяковський залишився у Києві. З наближенням радянсько-німецького фронту до Києва сім’ї багатьох людей, що співпрацювали з німцями чи просто не бажали знову потрапити під радянське поневолення, почали тікати на захід. Серед них була і родина Міяковських. Навесні вони опинилися у Західній Німеччині. У Аусгбурзі наприкінці 1945 р. за ініціативою українських науковців за кордонами була утворена Українська Вільна Академія наук (УВАН). Першим президентом УВАН став історик Дмитро Іванович Дорошенко, а генеральним секретарем – Володимир Варламович Міяковський.

У 1946 р. українська громадськість відзначала столітній ювілей Кирило-Мефодіївського товариства. Міяковський писав статті, де йшла мова про кирило-мефодіївців, які активізували процес українського національного відродження. Він продовжував працювати над дослідженням на дану тему протягом усього життя. В 1947 р. Володимир Міяковський став членом НТШ, а в 1948 р. – професором Українського Вільного Університету на кафедрі української літератури. Володимир Варламович публікував свої праці за кордоном під псевдонімами «Б. Янівський», «В.Порський», «В.П.», «В.М.» та ін.. Він приховував своє справжнє ім’я, щоб не завдати шкоди родичам, які залишалися на радянській території.

У 1950 р. Володимир Міяковський переїхав до США і залишився там до смерті, яка сталася 22 березня 1972 р.

 

Література

Корсак І. Ковельська еліта: знана і досі незнана // Сім'я і дім. – 2013. –№ 20. – С. 6.

Матвійчук А. Володимир Міяковський – історик української еміграції // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині : матер. ХХІХ Всеукр. наук. історико-краєзнавч. конф., присв. 490-ій річн. надання Ковелю Магдебурзького права, м. Ковель, 5-6 груд. 2008 р. : зб. наук. праць. – Луцьк, 2008. – С. 199–204.

Пальоха Л. 18 липня 125 років від дня народження В. В. Міяковського (1888-1972) – українського вченого-архівіста, літературознавця, історика, дослідника громадських рухів XIX ст. / Л. Пальоха //Календар пам'ятних і знаменних дат Волині на 2013 рік / упр. культури і туризму Волин. ОДА; Волин. краєзн. музей; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки; ред. упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Поганайба. – Луцьк : ПВД "Твердиня", 2012. – C.90–92.

Семенюк А. Володимир Міяковський / А. Семенюк // Ковель: шлях через віки : іст.-краєзн. нарис (до 700 річчя міста на Турії) / А. Семенюк. – Луцьк, 2010. – С. 454–455.