Згадаємо Олену Криштальську

Старий, як світ, мольберт. Невидною рукою
Малює плинний час щокожного із нас.
Але чи фон спасенний є за мною, за тобою?..
А що, коли портрет завершиться нараз?

  

Знову погано починається рік. Завершився життєвий портрет однієї з найщиріших друзів нашої бібліотеки – письменниці й перекладачки Олени Криштальської. Завершився 2 січня. На 9 день згадаєм її, хто її знав чи читав, чи спілкувався. П’ять з половиною років тому пішов Додому її чоловік – художник, іконописець Василь Криштальський. Важко було пані Олені. Ми її бачили восени… і не вірили, що то вона –  ота висока красива жінка, яка просто влітала до нас в кабінет і розповідала, кого збирається перекладати найближчий рік і якого видавця мордуватиме) Така нестримна була жінка. Вона нас не впізнала. А три роки тому пані Олена поросила приїхати до неї додому і забрати залишки тиражів двох її книг – поезії «Хліб і сіль» та «Рими» переклади знаменитого іспанського поета-романтика XIX століття Ґуставо Адольфо Беккера. Казала, «от помру зненацька, то ж викинуть і спалять, заберіть, може, хтось потребуватиме». Забрали… І будемо часто згадувати пані Олену: красиву високу жінку, яка любила гарних людей, гарну поезію, гарні прикраси і мріяла жити десь в теплі біля моря, де розмовляють іспанською…