Про їжаків смоляринських і відьмацьке озеро Мошне

Дорогоцінні наші! Скоро 28 липня. Свято Володимира. Так от…на Володимира в селі Столинські Смоляри готують їжаків. Витомлюють в печах. Печеня з йожика, ми вам скажем, ще той цікавий гастрономічний волиняцький прикол!!!

Тому тим, хто зараз у відпустках і втомлений туристичними сервісами колишньої Візантії, райончиків північної Африки та Європи, скажем, куди їхати за враженнями.

Їдьте на Любомльщину куштувати їжаків і з місцевим провідником подивитись на загадкове озеро Мошне. Коротко про ці локації:

Волинське село Столинські Смоляри здавна славиться тим, що тут полюють на їжаків. Хоча ця традиція, яка ведеться ще з діда-прадіда, поволі відживає, все ж старші люди при згадці про запечену їжачатину від задоволення ковтають слинку.

Їжаче м’ясо готують на свято Володимира.

Якщо у Столинських Смолярах гуляють хрестини чи іменини, то до святкового столу подають пироги, начинені картоплею з пшоном, та юшку з птиці. А от на престольний празник, у день Володимира 28 липня, у багатьох хатах смакують тушкованими їжаками. Коли з’явилася ця традиція – невідомо.

Чому в цьому селі готують печеню з їжаків, а в інших – ні, невідомо. М’ясо ситне. Їдять холодним. Жир, який витоплюється, загоює рани на шкірі і виразки на внутрішніх органах. В комплексній терапії – унікальне в лікуванні туберкульозу. Пів літра жиру коштує тисячу гривень.

Зазвичай їжаків ловили ближче до осені, коли вони жир нагуляють. Як розповідають смолярчани, збиралися по кілька чоловіків, брали із собою собак і їхали у поле вночі, бо це нічний звірок. За одну «ходку» могли принести з пів сотні їжаків. Паяльною лампою обтинали колючки, добре обшкрябували, щоб їжак аж білий став, рубали і кидали в баняк. Додавали приправи, ставили у піч і тушкували м’ясо. Селяни запевняють, що навіть робили тушонки, які стояли до весни. Наловлять більше їжаків, то й у морозилку сирими клали на зберігання.

Місцевих хлопців називали «йожиками».

Смолярчани часто і не признаються, чим пригощали гостей. Так, різні види м’яса! Їжте на здоров’я!

Мошне озеро

Ландшафтний заказник "Мошне" був заснований в 1994 році. Його загальна площа становить 73,3 га. До заповіднику також відноситься озеро Мошне (20 га), навколо якого ростуть сосни віком понад 140 років, а також березово-осикові насадження.

Найзагадковішим у Любомльському районі вважають тутешні селяни древнє болотисте озеро Мошне, що неподалік села Пехи. Тут немає пляжів і галявин – навколо соснова стіна, суцільно вкрита мохом трясовина. Чужі сюди не ходять, до озера веде один-єдиний путівець крізь чудернацькі корені з-під землі. Кажуть, тут більше гадюк, ніж риби. У місячну повню змії пливуть до загадкового острова, який двічі на рік випірнає з дна на поверхню порослого плеса.

Досі про озеро Мошне розміром у 20 га мало що відомо, оскільки водойма серед лісу важкодоступна для дослідників і туристів. На відміну від інших карстових Згоранських озер, воно льодовикового походження. Що свідчить про багатотисячолітню історію озера. Його часто плутають з озером Мошне в Шацькому районі. Однак ця перлина загадковіша: непрохідна гущавина і звалені закам’янілі у воді столітні стовбури. Сюди діставатися без провідника небезпечно для життя.

Назва Мошне походить від «мох», мовляв, озеро в суцільному моху. Інша версія – названо від давньоруського слова «мошна», що означає великий гаманець або переносна чи то похідна казна. Якщо провести умовну лінію до озера Мошного неподалік Шацька, то простежується шлях від Білорусі до древнього Володимира-Волинського. Нібито по ньому поверталася з походу княжа дружина і топила в озерах скарби, які не здужала везти крізь трясовину.

Легенду підживлюють перекази, начебто озером цікавилися дослідники Австро-Угорської імперії. Завадила Перша світова війна. Затим тут нібито намагалися відшукати втоплений нацистський «Мессершмітт», мовляв, літак загадково зник чи то саме над Великим Згоранським озером, чи Мошним. Озеро багате на живність – безліч риби, є навіть вугрі, ящірки, болотяні черепахи і змії. Особливо багато гадюк і вужів.

За переказами, древня водойма є потужною енергетичною зоною. Це так зване Місце Сили. Тому здавна озеро вважали таким собі шабашем для відьом. Одна з них жила на сусідньому хуторі за панської Польщі. Старші люди кажуть, вона по трави на Мошне ходила. Як з’явиться, всі гадюки до неї сповзалися. Бездітні дівки до відьми ходили, вона їм чаклувала.

Якщо більшість легенд про озеро Мошне не можливо перевірити, то одна таки має реальне підтвердження. Здавна ходили чутки про підводний острів, що спливає на повний місяць. Загадкове пірнання острова пояснюється тиском підводної течії. Адже Мошне з’єднане з Великим Згоранський озером природним тунелем, яким тече підводна ріка. Коли на озерному шлюзі регулюють рівень вод, тиск у підземному тунелі збільшується. Відтак тисячі тонн води виринають у Мошному. І важкий болотистий острів плавунів піднімається на поверхню озера. Як тільки тиск спадає, острів опускається на дно.

Хоча, хто його знає? Це тільки припущення. От як пояснити, чому вода цього озера лікує рани на шкірі?

Ось що радить місцевий рибалка для любителів полазити поліськими дикими озерами: «Навіть не думайте без провідника йти до озеро! По-перше, не кожна машина туди заїде. По-друге, дорогу знають одиниці з місцевих. Та й треба знати всі трясовини, щоб не провалитися в болото. Повірте, це реальна небезпека. Тому на екскурсію – лише зі знаючим місцевим провідником».

Хочете поїхати на Мошне, шукайте провідника і йдіть. Таких озер в Україні – одиниці.