25
лютого минає 154 роки з дня народження Лесі Українки – видатної поетеси,
перекладачки, незламної борчині за українське слово. Її творчість увійшла в скарбницю світової
літератури, а постать залишається символом незламності духу.
Батько і мати Лесі походили зі шляхти: Петро Косач – із заможного українсько-козацького шляхетства, а Олена Пчілка – із роду Драгоманових, що належав до козацької старшини.
Леся Українка у
волинському народному вбранні. 1878-1879 рр.
Взимку 1881 р. в
Луцьку на р. Стир у сильний мороз Леся промочила ноги в крижаній воді. Хірург поставив
невтішний діагноз: туберкульоз кісток. З цього часу й розпочалася боротьба
поетеси з хворобою, сильними болями. Через хворобу до школи дівчина не ходила,
проте завдяки самоосвіті, феноменальним здібностям до мов, літератур, історії
стала високоерудованою у цих галузях знань. Леся, попри страшні болі в кістках,
продовжувала грати на фортепіано, малювала, знала майже понад десять мов. У
19 років написала для своєї молодшої сестри книжку «Стародавня історія східних
народів», видану в 1918 р. Під впливом арешту тітки Олени Антонівни Косач, яка належала до
київського гуртка «бунтарів», Леся пише в 1881 р. вірш «Надія», де звучать слова:
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну…
3 1882 р. постійним місцем проживання родини стало с.
Колодяжне поблизу м. Ковель. Саме тут, на Волині, формується любов Лесі до
краси природи, якою пізніше буде наскрізно просякнута вся її поетична
творчість.
У 1884 р. у львівському журналі «Зоря» були опубліковані два
вірші юної поетеси «Конвалія» і «Сафо», під якими вперше з'явився псевдонім «Леся
Українка». У 1892 р. у Львові виходить українською мовою «Книга пісень» Генріха
Гейне, куди ввійшли 92 переклади його творів, здійснені Лесею Українкою.
Леся Українка, 1887 р.
Перша збірка поетичних творів Лесі Українки «На крилах
пісень» вийшла друком у Львові на початку 1893 р. У виданні збірки брав
безпосередню участь Іван Франко. Йому надсилала Леся Українка частинами рукопис
збірки. Він наглядав за складанням книжки у друкарні Наукового товариства імені
Шевченка.
Влітку 1894 р. Леся Українка відвідала дядька Михайла
Драгоманова в Софії, познайомилася з емігрантами, з болгарськими культурними
діячами, багато прочитала того, чого не могла мати вдома.
Леся Українка та Сергій Мержинський
Важким випробуванням для поетеси стали хвороба і смерть від
туберкульозу Сергія Мержинського в 1901 р. Їхні
взаємини відбиті в поезіях «Порвалася нескінчена розмова», «Твої листи завжди
пахнуть зів'ялими трояндами...», «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти», «Я
бачила, як ти хиливсь додолу». Над ліжком смертельно хворого Мержинського Леся
за одну ніч написала драматичну поему «Одержима».
У 1903 р. Леся Українка взяла участь у святі відкриття в
Полтаві пам'ятника Івану Котляревському, де зустрілася з багатьма діячами
української культури. У цей час вона активно працює як драматург.
Леся Українка та Климент Квітка серед
родини і друзів у Колодяжному. 1906 р.
25 липня 1907 р. Леся Українка виходить заміж за фольклориста
Климента Васильовича Квітку. Цього ж року в неї виявилися симптоми туберкульозу
нирок. Поетеса усвідомлює, що з такою хворобою жити їй залишається небагато,
тому поспішає писати, мужньо перемагаючи фізичні болі.
Похорон Лесі Українки на Байковому кладовищі
1 серпня 1913 р. Леся Українка помирає в м. Сурамі в Грузії.
Її тіло перевезли до Києва й поховали на Байковому кладовищі. Похорон поетеси
перетворився на велику народну демонстрацію. Поліція заборонила промови, співи,
жандарми зрізали на вінках червоні стрічки з написами.
Спадщина Лесі Українки належить всесвітній скарбниці
художнього слова. Її найкращі твори позначені намаганням поєднати «гармонію
ідеалу з життєвою правдою», що стало однією з істотних особливостей її творчого
методу, визначеного самою поетесою як новоромантизм. Дуже влучно сказала про
Лесю Українку Людмила Старицька-Черняхівська: «Хто хоче знати життя її серця,
хай читає її твори».
Немає коментарів:
Дописати коментар