Привіт всім нашим читачам на блозі відділу краєзнавства вже у 2016 році!!! Беремося до життя й праці в здоров’ї й благополуччі. Приходьте до нас, питайте про всяке-всьо краєзнавче і не тільки, кажіть, мо’, що так. Якщо пчихаєте чи кашлюняєте, то вже не суньтесь зараз, вигрівайтесь і з новими силами до нас – ваших крупних краєзнавців!:) Цей рік багатий на пам’ятні дати, ювілеї знаних людей краю.

В лютому згадаємо:

2 лютого 80 років від дня народження Б. Й. Заброварного (1936–2010) – українського історика, педагога, краєзнавця

Професор народився в селі Мальговичі тодішнього Перемишльського повіту, де проживав до 1948 року. Закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка.

Викладацьку діяльність розпочав у Луцькому загальнонауковому факультеті Львівського університету. Опісля був завідуючим відділу науки і учбових закладів у Волинському обкомі партії.

У 1973 році Заброварний закінчив аспірантуру в Академії суспільних наук у Москві і захистив кандидатську дисертацію на тему «Діяльність КПРС по зміцненню союзу робітничого класу і селянства».

У 1989 році він став ректором Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки. У 1993 році затверджений радником ректора. З 1994 року – завідувач кафедри вітчизняної історії, з 2001 року – кафедри давньої і нової історії України.

Історик був членом Всеукраїнської спілки краєзнавців та Президії Волинської обласної організації краєзнавців. Має почесне звання Заслуженого працівника народної освіти України, лауреата Республіканської премії імені Дмитра Яворницького, був членом-кореспондентом Української Академії історичних наук.

Заслужений працівник освіти, один з провідних волинських істориків, професор Богдан Заброварний трагічно загинув 15 серпня.

Професор є автором 50 наукових праць.

120 років від дня народження Григорія Євстахійовича Філіповича, краєзнавця, засновника і громадського директора Берестецького народного історичного музею.

****

З юних літ мріяв про гуманну і мирну професію вчителя, але з початком Другої світової війни взяв у руки гвинтівку. Пізніше вчителював на Київщині, а з 1946 року – у Берестецькій середній школі. У рідне Берестечко, де народився і минуло його дитинство, він повернувся разом з дружиною та сином.

Григорій Євстахійович брав участь в археологічних розкопках на місцях битви війська Богдана Хмельницького з армією польського короля Яна Казіміра під Берестечком влітку 1651 року, налагодив співпрацю з науковцями обласного краєзнавчого музею, працював в архівах Санкт-Петербурга, Львова, Луцька, Рівного, Черкас.

Результати пошукової роботи краєзнавця – це десятки оригінальних експонатів про життя міщан та ремісників древнього Берестечка в минулому, унікальні реліквії часів козацтва та знаменитої Берестецької битви. Все це стало надбанням місцевого історичного музею.

9 лютого 135 років від дня О. К. Левчанівської – української політичної і громадської діячки народження (1881–1940 ?)

Олена Левчанівська (1881-1940) – українська політична та громадська діячка. Народилася 9 лютого 1881 року у с. Городно на Волині. У 1903 р. поступила на філософський факультет Віденського університету, який не закінчила через сімейні обставини. У 1905 р. переїхала в Петербург, а потім у Москву, де закінчила історичний відділ Вищих жіночих курсів. У 20-х рр., проживаючи у маєтку батьків у с. Линів, тепер Локачинського району, очолювала добродійну секцію товариства "Просвіта". Активно займалася освітньою та громадською роботою, організовувала школи, викладала в них. У 1922 р. обрана в сенат Речі Посполитої, де захищала права українського народу. Входила в комісію закордонних справ. Як член міжнародної жіночої Ліги миру і свободи виступала у Празі, Женеві, Парижі, відстоюючи права українців у Польщі. 24 грудня 1939 року заарештована органами НКВС, знаходилася у Луцькій в'язниці. Потім депортована у Казахстан, де, очевидно, в 1940 р. загинула.

14 лютого 60 років від дня народження П. Й. Коробчука (1956) – українського письменника, голови Волинської обласної організації Національної спілки письменників України

Народився 14 лютого 1956 року в с. Покащів Ківерцівського району Волинської області.

Закінчив місцеву восьмирічну та Дернівську середню школи, народний відділ Луцького державного культосвітнього училища.

Багато літ трудився вантажником, шліфувальником, теслярем-бетонярем, різноробочим, монтажником.

2000–2004 рр. працював на посаді літературного редактора всеукраїнського ілюстрованого тижневика «Політика і культура» («ПіК»). Паралельно з роботою в «ПіКу» завідував відділом поезії літературного часопису «Молода Україна», був позаштатним літературним оглядачем газети «Вечірній Київ».

За поетичну збірку «Боса флейта» номінувався на здобуття Національної премії України імені Т. Г. Шевченка 2013 року.

З кінця 2004 року живе і працює в Луцьку. Літературний редактор видавництва «Твердиня».

З 23 квітня 2015 року – голова Волинської обласної організації Національної спілки письменників України.

25 лютого 145 років від дня  народження Лесі Українки (1871–1913) – видатної української поетеси, драматурга, громадської діячки

Леся Українка (1871-1913) – видатна українська поетеса, драматург, громадська діячка. Народилася 25 лютого 1871 року у м. Новограді-Волинському, тепер Житомирської області. "У світовій культурі є митці, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. До них належить і велика українська поетеса – Леся Українка", – сказав наш видатний земляк, вчений-літературознавець Є. Шабліовський. Немає жодного куточка Волині, де б не згадували її сучасники, "серцеві її наймиліша була рідна Волинь". Тут Леся народилася, тут пройшли її дитячі та юнацькі роки, сюди вона часто приїжджала на відпочинок. У 1879-1881 та 1890-1891 рр. сім'я Косачів жила у місті Луцьку. З 1892 по 1907 роки, з деякими перервами, Леся Українка жила і працювала у селі Колодяжному. Тут вона сформувалася як особистість. Тут з волі матері, письменниці Олени Пчліки, отримала благословення в літературу під промовистим псевдонімом Леся Українка. Називаючи Волинь найріднішим, рідним краєм, вона, зрозуміло, мислила набагато глобальнішими категоріями, а не регіонально-містечковим патріотизмом. Творчим доробком волинського періоду було близько 80 ворів. Синтезом волинських вражень поетеси стала її драма-феєрія "Лісова пісня". Померла Леся Українка в м. Сурамі в Грузії.