Волинська принцеса Сіаму

Сьогодні, наші безцінні читачі краєзнавчого блогу, згадаємо про Катерину Десницьку, лучанку, доньку головного міського судді, яка більше як 100 років тому побралась з принцем Сіаму, на хвилиночку. Взагалі, в той час вийти заміж за іноземця – це вже було подією. А тут – аж за принца і аж до Сіаму. Інша культура, інші родинні традиції, інша ментальність, інша кліматична зона, природа…Безстрашна дама! Любов – то страшне! Життя, правда, коригує, обтесує ту страшну силу. Тому історія Катерини Десницької не така вже щаслива була в тому Сіамі. Але цікавий сюжет би був для мелодрами, правда? 

Про Марусю Богуславку та про Роксолану писано-переписано чимало. Однак, ці жінки, хоч і досягли вершин своєї могутності, все ж спочатку були бранками. І не з власної волі вони опинилася в покоях своїх володарів. Хочеться розповісти про жінку, яка не побоялася заради кохання кинути виклик всім і вся та стати дружиною монарха екзотичної країни – Таїланду з власної волі.

Її батько, Іван Десницький, був у Луцьку головним суддею, рано пішов з життя. Його могила збереглася на кладовищі Свято-Троїцького собору. Після його смерті Катерина разом з матір’ю та братом Іваном переїхала до Києва, ближче до рідні. Незабаром вона втратила і матір. Тому брат та сестра, позичивши грошей у свого дядька, переїхали до Петербурга. Катерина пішла навчатися на курси медсестер. Йшла російсько-японська війна 1904-1905 років, і після закінчення курсів дівчина вирішила їхати на фронт. Але ще перед цією поїздкою на одній з вечірок вона познайомилась з лейб-гусаром, другим сином короля Сіаму (Таїланду) Чакрабоном.

На фронті Катерина доглядала поранених, а Чакрабон, очікуючи на зустріч, відправляв їй з російської столиці любовні листи. Почуття були взаємними, однак сіамський принц розумів, що шлюб з Катериною призведе до ускладнень у королівській сім’ї. В 1906 році вони одружилися. Так дівчина з Луцька стала супутницею життя незвичайного гусара і одночасно – сіамською принцесою, отримавши ім’я На Пітсанулок.

Звістка про одруження сина у Росії викликала незадоволення короля Чулалонгкорна. Це було грубим порушенням давніх традицій. Довгий час сім’я Чакрабона не визнавала його вибору, але про Катерину піклувалася царська родина Романових. Однак, молода дружина, отримавши титул сіамської принцеси, заради майбутнього проявила особливу тактовність, витримку. Катерина Десницька – На Пітсанулок, проживаючи у Сіамі у палаці Парускаван, поступово входила у русло нового життя.

28 березня 1908 року у Десницької і Чакрабона народився син, якого назвали Чула Чакрабон. Цей син Чакрабона і Катерини став відомим істориком, автором ряду монографічних досліджень з історії країн Південно-Східної Азії. Нарисна, онука Чакрабона, на сьогоднішній день також відомий у світі історик. Здавалося, ніщо не затьмарювало щастя молодого подружжя. Однак ніщо не вічне в цім житті. Принц Чакрабон не став взірцем подружньої вірності. Нічого, начебто, в цьому дивного немає, адже в королівській родині Сіаму практикували полігамію, і чоловік просив Катерину змиритися із суперницею. Але вона вимагала розлучення. Шлюб розпався. Їхній син Чула Чакрабон залишився у Сіамі, бо був сином спадкоємця престолу, а Катерина Десницька влітку 1919 року виїхала до свого брата-дипломата в Шанхай. У Китаї стала до праці в Червоному Хресті.

Невдовзі принц застудився, катаючись на яхті. 11 червня 1920 року Чакрабон помер від запалення легень. Катерина приїхала ховати його. Небіжчик заповів майно лише синові й Чаваліт – новій своїй пасії, яка була дочкою принца Роді, далекого  родича королівської родини Сіаму. Проте король наказав розділити статки на трьох. Катерина незабаром придбала в Шанхаї будинок. Одним із її квартирантів був американський електрик Гарі Клінтон. Невдовзі вони побралися. Із сином Чулою Катерина бачилася 1923 року (він навчався в приватній школі в Англії). Син так і не вибачив матері того, що вона покинула батька.

У 1930-х роках Катерина і Гарі переїхали до міста Портленд (США). Невдовзі вони розлучилися. Після закінчення Другої світової війни Катерина переїхала до Франції. Оселилася біля Парижа, де мешкала вдова її брата Івана з дітьми, де й померла від серцевого нападу.

Ось така незвичайна історія звичайної волинської дівчини, яку примхлива доля винесла на високий щабель, хоч втриматися на ньому було не так-то й просто.