«Вони вмирали з гордо піднятою головою» (про повстання євреїв у Варшавському гетто – 19 квітня – 16 травня 1943 року)

По всій окупованій Європі нацисти намагалися остаточно вирішити «єврейське питання». Як вирішити – зрозуміло – до повного винищення цього давнього народу. Спочатку, загнавши його в гетто, потім в жахливі табори смерті. Але народ, який на той час, навіть не мав своєї держави, повстав. І хоча повстання зазнало поразки, нацисти могли побачити, що так просто цих «мерзенних торгашів» (як вони презирливо називали євреїв) не знищити.

Тоді у варшавському гетто залишилися близько 60 тисяч євреїв. Це була молодь, здебільшого без родин та будь-якої надії на виживання. Серед жителів єврейського житлового району було усвідомлення того, що гетто і люди, котрі там залишилися, приречені на смерть. Тоді серед єврейської молоді народилася ідея збройного опору, аби не загинути марно і боротися за гідну смерть.

Повстання почали бійці Єврейської бойової організації та Єврейського військового союзу з підпільного опору німцям, котрі зайшли на терен гетто, аби почати процес його ліквідації. Вони були дуже погано підготовлені до боротьби. Бійці збудували декілька сотень бункерів («схронів»), які також стали місцями сховку для мирного населення. Сили бойової організації та військового об’єднання налічували не більше тисячі осіб. У перший день до гетто увійшли приблизно 2 тисячі німецьких солдатів, які були озброєні кулеметами та вогнеметами та за підтримки бронетехніки і артилерії.

Найважчі бої відбувалися у районі вулиць Заменгофа та Налєвки, а також на Мурановській площі. Після трьох тижнів повстання вдалося придушити. 8 травня 1943 року бункер по вулиці Міла був оточений німцями і у ньому знаходилося приблизно 100 повстанців Єврейської бойової організації спільно з командувачем і керівником повстання Мордехаєм Анєлевичом, які прийняли рішення про масове самогубство. Тільки декільком десяткам бійцям гетто вдалося дістатися на арійську сторону каналами або тунелями, прокопаними під вулицями.

Останні, малі і розкидані групи повстанців боролися ще до 16 травня 1943 року. Саме того дня в Берлін був відправлений рапорт про завершення акції пацифікації гетто. Як і  рапорт про ліквідацію Варшавського гетто. Після придушення опору повстанців у знак перемоги  був наказ підірвати Велику синагогу. Німецькі солдати зрівняли із землею Варшавське гетто. Нацисти завершили свій звіт словами «єврейський житловий район перестав існувати».

Повстання у Варшавському гетто було першою збройною акцією такого великого масштабу, здійсненого польськими підпільними організаціями проти німців, а також першим міським повстанням в окупованій нацистами Європі. Бої змогли пережити тільки декілька десятків повстанців.

У Польщі завжди вшанують пам’ять героїв повстання у Варшавському гетто співом мовою їдиш гімну бійців гетто, що починається словами «Не кажи ніколи, що йдеш останньою дорогою».

Про жахливі події, що відбувалися в квітні-травні 1943 року у Варшавському гетто, де почалася збройна боротьба бійців єврейського підпілля проти нацистів можна прочитати:

Повстання у Варшавськомугетто: як євреї рятували своїх дітей

74 роки тому у Варшавському гетто почалося збройне повстання